Чи зростає наш IQ разом із нами?

Загальна зацікавленість показниками інтелектуального потенціалу змушує все більше розмірковувати про принципи та закономірності розумового розвитку, важливі впливаючі фактори та глобальні світові тенденції в цьому напрямі. Одним із таких питань є припущення про те, що з віком кожна людина неминуче зростає у своєму інтелектуальному потенціалі, і навіть у глобальному плані сучасне суспільство стає все освіченішим і мислить логічніше. Все більш популярними стали IQ тести онлайн, що дають уявлення про своє інтелектуальне становище на тлі загальної маси.

Чи є в цьому хоч крапля правди, ми постараємося висвітлити в рамках цієї статті, спираючись лише на підтверджені дослідженнями факти та багаторічний досвід спостережень учених.

Ефект Джеймса Флінна

Одним із першовідкривачів у вивченні глобальної зміни рівня IQ серед поколінь є новозеландський професор, який досліджує психологію та моральну філософію в університеті Отаго. Його спостереження були настільки значущими, що це принесло йому всесвітню відомість, і на його честь був названий феномен зростання інтелектуального потенціалу в глобальному плані на всій планеті з плином часу.

Згідно з отриманими даними, кожні 10 років приріст середнього показника IQ становить до 10 балів (і це при тому, що середнє значення прийнято тримати на позначці в 100 балів). Як же таке можливо і що має значний вплив на подібний прогрес?

Генетична схильність

Професор Флінн переконаний, що причиною всьому є генетична передача інформації та певних здібностей. І хоча за даними досліджень лише 20% впливу на IQ мають гени, учений вірить, що цей вплив, як снігова куля, несе в собі накопичення інших факторів і збільшує свій ступінь впливу до 80%.

Пояснюючи свої припущення, він часто наводить приклад студента університету, який колись народився в благополучній, освіченій сім’ї, мав можливість отримувати освіту від батьків і під час відбору потрапив до класу з поглибленим вивченням певних дисциплін. Цим він підвищив свої шанси отримувати якіснішу освіту та посилив ефект генетичної схильності до сприйняття знань. Успішно склавши вступний тест після школи, він зміг вступити до більш престижного вишу, таким чином із кожним кроком створюючи собі сприятливіші умови для зростання IQ. І на думку Флінна, такий ріст був би неможливим без базового генетичного комплекту та освічених батьків.

Особистісний вплив на процес підвищення інтелектуального потенціалу

Як коригуючий фактор вищеописаного процесу професор Флінн визнає особисту зацікавленість, мотивацію індивіда або всілякі психологічні травми, втрати. Таким чином, людина з менш вдалим потенціалом може обійти більш схильного індивіда, якщо докладатиме до цього багато зусиль, або останній припинить своє активне вдосконалення через обставини, що склалися.

Глобальна картина того, що відбувається

Незважаючи на всі поправки та теорії, спостереження за глобальною картиною дійсності підтверджують, що за останнє століття середній рівень IQ людства зріс на 30 балів, і подібна картина спостерігається повсюдно. Кожне наступне покоління проходить цей тест дедалі успішніше. Чи означає це, що функціональність людського мозку підвищується з кожним поколінням, чи все ж на практичну діяльність це ніяк не вплине, просто люди вчаться проходити тест на IQ дедалі краще?

Зрослий IQ як відповідна реакція на зміни умов навколишнього середовища

Чи можуть отримані дані про глобально зростаючий інтелектуальний потенціал людства свідчити про те, що сучасний спосіб життя, якість харчування та розвиток освіти позитивно впливають на підвищення функціональності нашого мозку? А якщо насправді вся причина не в цьому, то що спричинило такий постійний ефект, що носить ім’я вченого, який його досліджував?

Інший спосіб мислення, а не гіперфункція

Показники тих, хто проходив тест Айзенка, дійсно покращилися і продовжують зберігати цю тенденцію, однак сам тест не може об’єктивно показати рівень функціональності головного мозку чи його частин, він лише спрямований на визначення способу мислення. Завдання тесту на IQ – показати, чи бачить людина певні закономірності, як добре вона вміє порівнювати та диференціювати, а також бачити логіку в низці нетипових завдань.

Отже, як заявляє сам професор Флінн, молоде покоління вчиться відповідати загальноприйнятим глобальним уявленням про правильне мислення та погляд на речі. У сучасних школах, на відміну від минулих часів, вчать дивитися на речі ширше і нестандартно. Та й загалом нестандартне, творче мислення всіляко заохочується, що й дає такий стрімкий ефект під час проходження тесту.

Коригування тесту Айзенка відповідно до теорії Флінна

Взявши до уваги теорію про зростаючий IQ і розглянувши першопричини такого явища, ми незабаром дійдемо до висновку, що похибка тесту схильна збільшуватися з кожним поколінням, оскільки некоректно порівнювати за однією шкалою тих, кого не вчили мислити широко і логічно, і тих, для кого це звична справа ще зі школи. Для компенсації змін у системі освіти та глобальних правил мислення ці тести регулярно переглядають на з’їзді психологів, щоразу ускладнюючи їх відповідно до поточної ситуації. Такий підхід дозволяє більш об’єктивно порівнювати потенціал між поколіннями, а також дає ясну картину про кількість видатних в інтелектуальному плані людей, не зараховуючи до цього рангу практично всіх випускників сучасних вишів.

Потенціал зростає, але реалізація кульгає

Ще одним доказом штучності такого ефекту є той факт, що сучасні люди анітрохи не стали мудрішими за своїх попередників. За спостереженнями соціолога і психолога, професора Флінна, для хорошої реалізації своїх потенціалів необхідно щось більше, ніж просто їхня наявність. Найважливішим фактором також є мотивація та цілеспрямованість. Лише сукупність цих трьох взаємопов’язаних сторін дасть бажаний результат у самореалізації. Дуже багато випускників із видатними результатами тестів так і не знаходять свого місця в житті, втрачають свою значущість у власних очах. А все через відсутність стимулу, який змушував би їх дійсно жити, творити, досягати нових успіхів. Для такої людини зіткнутися з труднощами чи природною проблемою на своєму шляху може стати фатальним.

Оточення – найважливіший фактор змін в IQ

Ще в минулому столітті психологи з’ясували, що оточення має колосальний вплив на інтелектуальний потенціал людини. Спостерігаючи за переселенцями з бідних, слаборозвинених країн, учені побачили, як у новому оточенні люди здатні «наздогнати» різницю в потенціалі всього за рік і показати такі ж результати, незважаючи на своє походження та невисокий рівень освіти в минулому. Хоча це коштує їм величезних зусиль.

Крім того, оточення впливає на спосіб мислення, оскільки соціум учить нас дивитися на речі певним чином, закладає поняття про те, що добре, а що погано, дає уявлення про успішність чи значущість.

Що можуть подарувати батьки?

Генетичною схильністю до інтелектуального розвитку внесок батьків у своїх дітей зовсім не закінчується. Ступінь освіченості та здатності до мислення молодої людини багато в чому залежить від розміру домашньої бібліотеки його батьків і від її змісту. Наприклад, в освіченій сім’ї дитина чує набагато різноманітніше мовлення, має більший словниковий запас і володіє деякими прийомами аналізу – це те, що вона встигла навчитися від своїх батьків. І така дитина, або вже молодий чоловік, значно перспективніша за своїх однолітків уже на старті своєї особистої освіти. Ця перевага дозволить йому завжди триматися на крок попереду конкурентів, за умови відповідних зусиль і достатньої мотивації.

Як бачите, правильна мотивація дуже часто фігурує в розмові про інтелектуальний розвиток, і це наступний важливий дар, який можуть залишити своїй дитині батьки. Маргінальні погляди на мотивацію у вигляді грошових знаків нестійкі й незабаром зруйнуються, потягнувши за собою і падіння особистості.

Супутник життя може як творити, так і руйнувати

Сам же професор Флінн радить особливо уважно підійти до вибору пари, оскільки, крім зовнішньої краси, є ще багато важливих якостей, які впливають не лише на умови сімейного життя, а й на ваше особисте зростання. За його словами, хороший супутник життя принесе у ваш світ ще й нові цікаві та корисні знайомства, розширить ваше коло спілкування і позитивно вплине на світогляд та інтелектуальний розвиток. Натомість лише зовні привабливий супутник може спричинити деградацію вашої особистості, втрату мотивації та прагнень.

Сліпі зони в мисленні розумних людей

Високоінтелектуальні люди – це зовсім не мудрі люди, пояснює психолог Флінн, не варто плутати ці поняття. А нещодавні дослідження серед геніальних людей, чий результат перевищує 144 бали, показали вражаючу картину. Вони схильні вдвічі частіше перевищувати свій кредитний ліміт, ніж люди з нижчими показниками IQ. Вони щось знають чи це проста необачність? Учений із Канади називає таке явище «сліпою зоною» в мисленні розумних людей.

Дослідження Кіта Становича «сліпа зона»

Учений із університету в Торонто спеціалізується на раціональності та логічності мислення, для цього він провів величезну кількість досліджень, зокрема порівнюючи результати власників феноменально високого IQ із більш середніми.

Справа в тому, що кожен із нас має певні упередження в будь-якій сфері (в одних більше, в інших менше), таким чином, розмірковуючи над чимось, ми постійно прагнемо знайти аргументи на користь своєї упередженої теорії, замість того, щоб залишити свою думку поза увагою. Практичні тести показали, що інтелектуально обдаровані люди анітрохи не краще справляються із завданнями на раціональність, навпаки, вони більш схильні висувати власну думку в ранг стандарту.

Таким чином, «сліпа зона» – це упередженість у певних питаннях, яка не дає розумним людям аналізувати логічно та раціонально. Чим вищий IQ у людини, тим більше вона схильна зважати лише на свою думку.

«Помилка гравця» та ірраціональні висновки

Ще одним феноменом у поведінці розумних людей вважається їхня підвищена схильність піддаватися нелогічним висновкам, побудованим на відчуттях чи містицизмі. Таку поведінку називають «помилкою гравця», за прикладом азартної людини, яка, підкидаючи монетку 10 разів, щоразу ловила її цифрою вгору і ось на одинадцятий раз, всупереч логіці, ставить усе на те, що вона випаде іншою стороною. Людей на такий крок штовхає нез’ясовна віра в те, що удача має неминуче змінюватися, і якщо багато разів програти, ставлячи на певне число, то рано чи пізно воно має принести перемогу. Така логіка абсолютно не має раціонального фундаменту, однак вона набагато частіше притаманна людям із високими показниками IQ.

Концепція мудрості не базується на IQ

Обидва видатні вчені однозначно сходяться на думці, що показник інтелектуального потенціалу не має нічого спільного з поняттям мудрості. Розумні люди здатні дуже добре видавати себе за мудрих, швидше за інших знайти аргументи на свою користь і виправдати свої упереджені погляди та дії. Справжня ж мудрість полягає в тому, щоб мати здатність залишити свої упередження і робити висновки, спираючись на достовірні факти, а не на своє відчуття дійсності. Мудра людина зробить висновки, виходячи з фактів, а розумна шукатиме відповідні факти під уже наявні власні висновки.