Погляд на увагу після 150-ти років вивчення

Під терміном уваги ми сьогодні розуміємо спрямованість людського сприйняття на певний фізичний об’єкт або подію з метою отримання інформації.

Коли йдеться про ступінь уваги, тут найчастіше мається на увазі ступінь ясності та повноти такої інформації.

Ці поняття сформувалися не за один рік, і постійно ведуться роботи над їх доповненням та дослідженням тонкощів операцій, що відбуваються в головному мозку. Увага як об’єкт дослідження вивчається вже понад 150 років, і за цей період було отримано багато цікавої інформації, яка може дати більше розуміння самого механізму роботи та можливості тренування уваги.

Досвід нейропсихологів і вчених дозволить нам ширше поглянути на ці питання і отримати більше інформації про такий простий, але водночас маловивчений процес людської життєдіяльності.

Різновиди уваги

Існує два основні критерії для класифікації уваги, і найпоширенішим із них вважається ступінь керованості процесом концентрації. Тобто, простими словами, те, наскільки ви можете вплинути на свою увагу.

Керована (довільна) увага

Саме найменування наштовхує на думку про те, що для такої концентрації потрібні цілеспрямовані усвідомлені зусилля. Людина бажає отримати певну інформацію про об’єкт або подію і спрямовує на нього свою увагу, без такої необхідності, найімовірніше, цей об’єкт уваги залишився б непоміченим. Сюди відносяться будь-які заняття та освоєння нових навичок, пошук необхідних об’єктів, концентрація на виконанні конкретної роботи тощо.

Некерована (мимовільна) увага

Повна протилежність попередньому, оскільки вона виникає поза вашим бажанням, найчастіше внаслідок вирізняльних характеристик об’єкта. Таким чином, людина, не плануючи, все одно помітить цей об’єкт або подію. Наприклад, гучну людину за одним зі столиків ресторану, рідкісну модель автомобіля з незвичними обрисами, незвичайну скульптуру тощо.

Крім того, прийнято виділяти середню форму уваги, яка характеризується як мимовільна, але виникає внаслідок тривалих довільних тренувань. Детальніше про цю класифікацію ми вже описували у статті «Як бути уважним».

Тепер же розглянемо менш відомий тип поділу уваги за її об’єктом.

Чуттєва (перцептивна) увага

Завжди спрямована на об’єкти зовнішнього світу, характеристики яких відчутні для людини, тобто можна відчути зовнішній вигляд, розмір, смак, запах, звук, що виходить від них тощо.

Інтелектуальна увага

Завжди спрямована всередину самої людини, тобто вона уважна до своїх думок. При цьому погляд може бути прикутий до фізичного об’єкта або переміщатися, однак основні розумові процеси спрямовані на роботу з внутрішнім образом.

Фактори, що впливають на уважність

Давно відомо, що ступінь уважності залежить не лише від даних самої людини, але й від наявності відволікаючих факторів, а також їхньої сили та ступеня впливу. Знаючи особливості цього процесу, можна ефективно спланувати робочий процес і мінімізувати вплив відволікаючих факторів, тим самим підвищивши продуктивність будь-якої людини.

Багатозадачність

Про вплив багатозадачності на продуктивність ми детально описали у статті «Багатозадачність – складний шлях до простого рішення», тут же варто згадати лише те, що збільшення кількості одночасно оброблюваних завдань прямо пропорційно погіршує результат. Незалежно від здатності людини до переключення між процесами, максимальний ефект можна отримати лише при максимальній концентрації на одній виконуваній роботі.

Час і спрямованість

Тривалий час виконання однієї дії може змінити спрямованість уваги. Іншими словами, якщо учень витрачає багато часу на одне завдання, то шанси його розв’язати стрімко падають, оскільки мозок дедалі більше прагне переключити свою увагу на щось цікавіше. Правильним рішенням буде обмежити час виконання конкретної роботи, навіть у разі її неповного виконання, варто зробити перерву, що підвищить концентрацію при другому підході.

Поняття «погана увага»

Це позначення не дає визначення відхиленням, що відбуваються в процесі концентрації, оскільки хорошою увагою умовно прийнято вважати певні рамки переключаності між завданнями чи об’єктами, а будь-яке відхилення хоч в один, хоч в інший бік вважатиметься поганою увагою.

Розглянемо на прикладах:

• Людина зайнята певними підрахунками в голові або читає новини на планшеті, у той час як ви заводите з нею розмову. Припустимо, ця людина має погану переключаність, природно, вона не відреагує на те, що ви їй сказали, і з вашого боку матиме погану увагу. Однак із точки зору першого заняття, яким вона почала займатися, вона досить уважна і не відволікається на подразники.
• Другий випадок візьмемо з людиною, у якої дуже швидка переключаність. Ви говорите з ним на певну тему і намагаєтеся її викласти в деталях, однак він не може так довго концентруватися на чомусь одному, ось його увагу вже привертають перехожі, потім він помітив назву книги, що лежить осторонь, і зовсім уже не вникає в питання розмови. І хоча в цьому випадку спостерігається гіперфункція уваги, все ж вона вважається поганою.

Реєстрація рухів очей

Дуже популярна тема, яка помилково вважається чимось новим і багатообіцяючим. Насправді такі дослідження ведуться вже понад шістдесят років і почали здійснюватися задовго до розумних камер, що стежать за зіницею, і до появи лазерного позиціонування.

Перші дослідження

На початку цього напрямку до очного яблука приклеювали присоски та різні системи дзеркал, а все, що відбувалося, фіксувалося швидкісними плівковими фотокамерами. Роботою вчених було місяцями переглядати знімки і визначати, куди спрямований погляд піддослідного.

Теплові карти погляду

Сучасні технології полегшили цей процес у рази, однак ці показники більше викликають ажіотаж у рекламників, ніж у вчених. Справа в тому, що спрямованість погляду не завжди говорить про те, на чому сконцентрована людина, враховуючи інтелектуальну увагу. Побудова ж теплових карт — це модний інструмент рекламних компаній, за допомогою якого вони залучають клієнтів, демонструючи ефективність роботи їхніх буклетів і веб-дизайну.

Відсутність меж відповідних зон головного мозку

Ні для кого не секрет, що певні розумові процеси та аналіз інформації відбуваються в окремих спеціалізованих зонах головного мозку. Їх навчилися визначати за допомогою нового обладнання, що фіксує електромагнітну активність у тих чи інших структурах. Який же відділ мозку відповідає за увагу?

Чітких зон немає

Роки досліджень показали, що немає чіткої закономірності роботи певних структур під час концентрації уваги. Фактично, окремих ділянок мозку, що відповідають за увагу, не виявлено. Ці дані змушують деяких учених сумніватися взагалі в існуванні такого процесу як увага.

Теорія трьох систем

Найпопулярнішим поясненням такої інформації є теорія про те, що в процесі уваги задіяна не одна система, а цілих три, які розділяють процеси між собою:

1. Пильність — за яку відповідає підкірка, це стан готовності до миттєвого переключення уваги та її утримання.
2. Позиціонування — центри якого зосереджені в тім’яній корі правого півкулі, цей процес дозволяє визначити напрямок об’єкта або події для концентрації на ньому.
3. Вирішення конфліктів — у якому задіяна кора обох півкуль, її завдання врегулювати конфлікт між півкулями. Яскравим прикладом такого процесу є завдання, коли назви кольорів написані іншими за кольором фарбами, такий текст дуже складно прочитати, оскільки людина сприймає і колір, який бачить, і назву кольору, яку читає. Цей конфлікт і необхідно регулювати.

Нейротрансмітери та геномний аналіз уваги

Нейротрансмітерами називаються біологічно активні речовини, які виконують регуляторні функції в нервовій системі. Вони виділяються для активації тих чи інших процесів у головному мозку, і кожен із них відповідає строго за певну дію.

Регулятори біохімічних процесів

Оскільки нас цікавить тема уваги, ми розглянемо три основні нейротрансмітери, які відповідають за три складові системи, відповідно до вищеописаної теорії.

1. Норадреналін — відповідає за пильність.
2. Ацетилхолін — основний нейротрансмітер для позиціонування.
3. Дофамін — регулює конфлікти між півкулями.

Можливість аналізу причин нестачі уваги

Знаючи всю вищеописану інформацію, можна помітити, що зовсім не складно зрозуміти причину поганої уваги, проаналізувавши наявність і концентрацію нейротрансмітерів. Таким чином, учені пропонують виявляти справжні розлади з гіперфункцією або гіпофункцією уваги і відрізняти їх від простого недостатнього виховання.

Знаючи першопричину порушень, можна впливати на неї і докорінно змінити уважність людини, як шляхом правильних тренувань уваги, так і зниженням впливу негативних факторів, оптимізуючи робочий процес під конкретну людину. Такий підхід дозволить отримати бажаний приріст продуктивності та підвищить ефективність виконуваної роботи, знизивши кількість помилок.

Як ми можемо побачити, такий тривалий період вивчення процесів, пов’язаних із увагою, ще не дає повного уявлення про його складність і устрій, і коли теоретичного обґрунтування недостатньо, на допомогу приходять практичні результати, що показують позитивний вплив цілеспрямованих вправ, виключення відволікаючих факторів, чітке планування та часові рамки.